КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИВАТНИХ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
04.04.2022 14:47
[2. Экономические науки]
Автор: Федуняк Ігор Осипович, кандидат економічних наук, доцент, ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», м. Бережани, Тернопільська обл.
Сільське господарство виступає стратегічно важливою галуззю економіки України, котра забезпечує оптимальний розвиток народного господарства та водночас продовольчу безпеку країни. Крім того, це не тільки виробнича галузь економіки, але й середовище проживання значної частини населення країни.
Одним із найважливіших напрямів державної аграрної політики повинна бути робота з підвищення якості управління підприємствами галузі, що дасть змогу керівникам ефективно управляти як своїм виробництвом, так і персоналом, тобто раціональніше використовувати як основні, так і фінансові ресурси. Це повинна бути різноманітна робота з навчання персоналу основним методам фінансового і виробничого менеджменту та маркетингу.
Менеджмент – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності [1].
Під підприємництвом, як загалом і під підприємницькою діяльністю, розумують самостійну, ініціативну, систематичну господарську діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку [2].
Загальний рівень результативності підприємницької діяльності в повній мірі залежить від результатів виробництва окремих видів продукції, що забезпечується менеджментом проведеного аналізу, які саме галузі в підприємстві мають найбільшу ефективність. Такий аналіз забезпечує прийняття виважених управлінських рішень, щодо коригування виробничої структури.
Одними із найбільш успішних організаційних форм підприємництва в аграрній сфері є приватні підприємства, оскільки незважаючи на те, що маючи відносно менші активи, в змозі отримувати високі прибутки і забезпечувати стабільно вищий середнього по галузі показник рентабельності. Приватне підприємство виступає юридичною особою, яка заснована на приватній власності. В більшості випадків засновником і учасником приватного підприємства є одна і та сама фізична особа, що несе відповідальність за результати діяльності всім своїм майном.
До основних джерел, які формують майно приватного підприємства є:
• матеріальні активи та фінансові ресурси засновника підприємства;
• доходи, які отримані від реалізації продукції, а також отримані доходи від інших видів господарської діяльності;
• доходи від реалізації цінних паперів та отримані з інших джерел;
• купівля активів інших господарюючих суб’єктів;
• благодійні пожертви підприємств, організацій та громадян в рамках законодавства.
Проблемою приватних підприємств дуже часто є слабка забезпеченість висококваліфікованими кадрами, оскільки такі фахівці потребують високої оплати праці та кар’єрного росту, що не може бути реалізовано повною мірою в умовах малих підприємств. Проте, не зважаючи на це, в діяльності малих підприємств можна виділити ряд характеристик, що можуть бути стимулами для залучення висококваліфікованих працівників [3]: 1) вигідне місце розташування підприємства; 2) оперативність прийняття рішень; 3) швидше вирішення виробничих та особистих проблем через тісні ділові відносини між роботодавцем і персоналом; 4) успіхи працівників швидше помічаються та винагороджуються; 5) працівники можуть брати участь у процесі прийняття рішень; 6) заробітна плата в ряді випадків може бути не меншою, ніж на великих підприємствах; 7) більший простір для реалізації власних ідей; 8) участь працівників у доходах підприємства; 9) перспектива стати акціонерами чи партнерами.
Основними завданнями управлінців приватних підприємств на всіх рівнях є розроблення дієвих важелів впливу на працівників, вибір найоптимальніших управлінських рішень та створення механізмів впровадження їх у життя [4].
Засновником такого підприємства повинен бути лідер, який володіє усіма необхідними для ефективного господарювання задатками, а також здатен вирішувати питання організаційного, правового, управлінського, економічного та соціального характеру. Правильна організація власником всього виробничого процесу можлива лише шляхом впливу на неї керівного органу. Тому обов’язковим є використання певних інструментів впливу, які використовуються менеджерами для активізації ініціативи та творчості всього підприємства задля забезпечення досягнення поставлених перед організацією цілей. Такими інструментами служать методи організації і здійснення управління.
Задля прибуткової діяльності сільськогосподарських підприємств в перспективі, важливо створити систему стратегічного управління на всіх рівнях управління в якій обов’язково враховуватимуться особливості сільськогосподарського виробництва, специфіку та обумовлені ними труднощі при виборі та впровадженні стратегії.
Література
1. Ільїн В.Ю. Формування стратегії управління конкурентоспроможності аграрних підприємств України в умовах глобалізації. Часопис економічних реформ. 2013. № 4. С. 99-105.
2. Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, маркетинг, інформатика / За заг. ред. М.І. Молдованова. К. : Техніка, 2013. 856 с.
3. Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні: сучасний стан та проблеми розвитку. Регіональна економіка. 2007. № 4. С. 86.
4. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. / [Васьківська К. В., Сич О. А.]. Львів : «ГАЛИЧ-ПРЕС», 2017. 236 с.