ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2011

ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

21.02.2022 17:01

[2. Экономические науки]

Автор: Швець Каріна Ігорівна, студентка, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів


У сучасних ринкових умовах господарювання ціна стала саме економічною базою у переході аграрного виробництва на інтенсивну основу та ведення розширеного відтворення сільського господарства. Через те, що екстенсивний тип відтворення українського аграрного виробництва не дозволяє товаровиробникам зменшувати вартість на сільськогосподарську продукцію, відповідно саме ціна залишається єдиною можливістю підвищити рівень прибутковості та конкурентоспроможності  сільськогосподарської продукції. Через це, питання щодо ціноутворення є базою для  забезпечення економічного інтересу аграрних підприємств. Саме питання ціноутворення допомагає мотивувати аграрну працю та покращувати умови життя та добробут жителів сіл. 

Ціноутворення в сільському господарстві характеризується певними особливостями. Найчастіше серед них можна виділити вартість, високі витрати виробництва та потреба в державній допомозі, необхідність забезпечення принципу еквівалентності в обміні між промисловістю й аграрним сектором, сезонність виробництва. 

Протягом років перехідного періоду до ринкової економіки в Україні з’явився  глибокий диспаритет цін не на користь сільського господарства. Нормативно-правову основу регулювання цін і ціноутворення в Україні закладено Конституцією України [1], Господарським [2] та Цивільним кодексами України [3], Законом України «Про ціни і ціноутворення» [4], який сьогодні формулює головні принципи встановлення та використання цін і тарифів, крім того, здійснення контролю за дотриманням цін і тарифів на всій території України, Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» [5], Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» [6], а також іншими нормативними актами. Але, на жаль, зараз не спостерігаються особливі зміни в ціноутворенні на краще для виробників сільськогосподарської продукції. Цінова політика повинна виконуватись в ринкових умовах, беручи за основу вільне ціноутворення, поєднуючись разом із регулюванням з боку держави, але у разі впровадження єдиної методології утворення цін, базуючись на концепціях цін виробників. 

Ціни сільськогосподарського сектору характеризуються особливостями, які можна пояснити за допомогою чинників у сфері агросектору. Такі ціни чинять вплив на рівень роздрібних цін споживчих товарів, оскільки переважна більша частина споживчих товарів містить сільськогосподарську продукцію. У роздрібній ціні, як правило, більшу частку займає ціна закупівлі, тобто ціна підприємства агропромислового комплексу. Ціни агропромислового комплексу, у свою чергу, залежать від цін на продукцію важкої промисловості, будівельного комплексу та підприємств, що здійснюють ремонтні роботи, від тарифів на вантажні перевезення, цін на пально-мастильні матеріали. 

Зате, враховуючи усі особливостей діяльності сільськогосподарського сектору ціни на сільськогосподарську продукцію аграрного сектору класифікують за такими ознаками: 

– закупівельні ціни; 

– розрахункові ціни; 

– ціни міжгосподарських взаємовідносин; 

– оптово-посередницькі ціни; 

– роздрібні ціни; 

– оптові ціни на сільськогосподарську техніку;

– ціни на послуги.

Встановлення саме фіксованих цін вважається одним з найбільш жорстоких методів цінового регулювання в аграрному секторі економіки. Фіксовані ціни можуть бути значно нижчими або значно вищими, ніж рівноважні ціни. У таких випадках утворюються дефіцит та надлишок сільськогосподарської продукції відповідно. Фіксовані ціни, які можуть перевищувати рівноважні, застосовуються окремими країнами у вигляді заставних цін на сільськогосподарську продукцію. Такі ціни, з одного боку, захищають інтереси фермерів, гарантують їм мінімальний дохід від реалізації своєї продукції на ринку. Натомість, з іншого боку, уряд держави повинен витрачати кошти з бюджету на закупівлю та зберігання продукції у надлишку. Крім того, цю продукцію держава не в стані продавати на внутрішньому ринку, оскільки за таких умов відбудеться зниження ціни на цю продукцію.

Модель ціноутворення в галузі сільськогосподарської продукції України характеризується трьома рівнями цін:

І-й рівень – гарантовані або інтервенційні ціни, які визначаються для основних видів сільськогосподарської продукції і гарантують відшкодування витрат у виробництві; 

ІІ-й рівень – еквівалентна ціна, яка забезпечує середню норму прибутку на авансований капітал і включає рентний дохід; 

ІІІ-й рівень – це ціни стимулювання виробництва, які перевищують світові ціни і використовуються для розрахунків з виробниками деяких видів продукції. 

Проаналізувавши ряд особливостей ціноутворення в аграрному секторі можна сказати, що удосконалення цінової політики в аграрному секторі повинно спрямовуватися: 

– на першому етапі – на створення, як мінімум, умов для простого відтворення виробництва продукції в основних галузях сільського господарства на основі запровадження цін підтримки (заставних і гарантованих цін) на квотовану (стратегічну) в межах продовольчої безпеки країни сільськогосподарську продукцію; 

– на другому етапі – на стабілізацію і створення економічних передумов для розширеного відтворення на основі дотримання цінового паритету шляхом вільного ціноутворення та, при необхідності, введення еквівалентних цін (цін для забезпечення розширеного відтворення). 

Таким чином, на сучасному етапі розвитку цінової політики, необхідно стабілізувати та продовжувати здійснювати економічне регулювання цін на продукцію сільського господарства та підтримку доходів аграрних товаровиробників.

Література

1. Конституція України : за станом на 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР, із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 

2. Господарський кодекс України : за станом на 16.01.2003 р., № 436-IV, із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15

3. Цивільний кодекс України : за станом на 16.01.2003 р., № 435-IV, із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 

4. Закон України «Про ціни і ціноутворення» : за станом на 21.06.2012 р., № 5007-VI, із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 

5. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» : за станом на 24.06.2004 р., № 1877-IV, із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1877-15 

6. Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» : за станом на 17.10.1990 р., № 400-XII, із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/400-12

7. Васільєва Л.М. Особливості ціноутворення в аграрному секторі економіки розвинутих країн / Л.М. Васільєва // Держава і регіони. – 2007. – № 2. – С. 59-61.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення