Вас приветствует Интернет конференция!

Перш за все, варто зазначити той факт, що забезпечення гідного рівня життя населення – найважливіше завдання правової соціальної держави. Проте, дати однозначну оцінку успішності його виконання, насправді, доволі важко, адже не існує чітких кількісних та якісних критеріїв визначення такого рівня. Тим не менш, поняття «гідний рівень життя» має відносний характер, і, як результат,  не підлягає точному визначенню. Отже, основне завдання полягає в обґрунтуванні доцільності певних підходів до визначення статистичної оцінки забезпечення гідного рівня життя населення країни, а також їх практичного застосування.

Як було зазначено вище, у сучасному світі не існує єдиної загальновизнаної системи статистичних показників для оцінки рівня життя населення країни та критеріїв визнання такого рівня гідним. Тим не менш, певне теоретичне підґрунтя для подальших досліджень все ж таки можна визначити. Так, відповідно до міжнародних стандартів гідним вважається рівень життя, за якого особа має можливість підтримувати власні здоров’я та добробут, а також здоров’я та добробут своєї родини, що передбачає реалізацію прав на достатнє харчування, одяг, житло, медичний догляд і соціальне обслуговування, на соціальне забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, старості або іншого випадку втрати засобів до існування із незалежних від неї обставин. Безперечно, навіть таке пояснення не дає певних чітких кількісних критеріїв, аби оцінити гідний рівень життя у тій, чи іншій країні. Як результат, за відсутності кількісних критеріїв, оцінка гідного рівня життя населення має базуватися на порівнянні фактичних поточних досягнень країни з її попередніми результатами, або ж у порівнянні з досягненнями інших країн. Варто зазначити той факт, що перелік показників, за якими можна визначати гідність рівня життя у країні, насправді, є доволі об’ємним. Тому, для зручності, використовуватимемо найосновніші, а саме: рівень оплати праці домогосподарств, рівномірність розподілу бюджету, структуру витрат домогосподарств України тощо. Як свідчать статистичні дані, середньомісячний наявний дохід у розрахунку на одну особу в Україні був значно нижче, ніж у провідних країнах світу в 2020 рр. Наприклад, в 2020 р. В США цей показник становив 4236 дол. США, у Швейцарії — 6870 дол. США, натомість в Україні — лише 521 дол. США [3]. Безперечно, порівнювати розміри доходів у різних країнах не є цілком правильно, оскільки варто пам’ятати саме про різницю у купівельній спроможності національних валют, масштабах тіньового сектору економіки, кліматичних умовах тощо. Тим не менш, висновок залишається незмінним: доходи населення України є значно нижчими порівняно з найбільш розвиненими країнами світу, тому українці мають значно менші можливості щодо забезпечення рівня життя, який визнається гідним у цих країнах. Крім того, при оцінці рівня життя населення показник середнього розміру доходів обов’язково має бути доповнений показниками рівномірності його розподілу. Такими показниками є коефіцієнт Джині та індикатор співвідношення наявних доходів найбільш та найменш забезпечених 10%. Результати досліджень Державної служби статистики України свідчать про низький рівень соціальної нерівності в країні. Так, за офіційними даними у 2020 р. коефіцієнт концентрації грошових доходів (індекс Джині) становив лише 25,36%. При цьому у жодній з найбільш розвинених країн світу, навіть у скандинавських, ситуація щодо рівномірності розподілу доходу не була кращою, аніж в Україні, натомість навіть деінде гіршою. (В Норвегії цей показник становив 28,56%, в США — 41,78%) [6]. Наведена інформація щодо більш рівномірного розподілу доходів в Україні порівняно з іншими країнами викликає щонайменше сумніви у достовірності вітчизняних статистичних даних. Насправді, основними причинами недостатньої достовірності офіційних даних є неохоплення найзаможніших домогосподарств відповідними вибірковими дослідженнями, а також значні розміри тіньових доходів у країні в цілому. Основним джерелом доходу в Україні є заробітна плата, і тому від її розміру значною мірою залежать можливості населення щодо забезпечення гідного рівня життя. Але ситуація з рівнем оплати праці в Україні мало чим відрізняється від ситуації з наявними доходами: його рівень низький значно відстає від провідних країн світу. Приміром, у 2020 р. Розмір середньомісячної зарплати у Швейцарії становив 6396 дол. США, натомість в Україні цей показник становив 492 дол. США станом на 2020 рік [3]. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про загальний низький рівень доходів українців, що значною мірою обмежує їх можливості щодо забезпечення гідного рівня життя собі та своїм родинам. При дослідженні рівня життя населення оцінка доходів має доповнюватися оцінкою витрат, особливо в умовах значної частки тіньового сектору економіки. Важливого значення набуває аналіз структури витрат, в першу чергу, частки витрат на харчування, що є одним із основних показників добробуту населення. Зокрема, загальновизнаною є межа 60 % сукупних витрат: якщо особа витрачає на харчування більше, то її слід віднести до категорії абсолютно бідних. Так само пороговим критерієм абсолютної бідності є калорійність харчування менша за 2100 кКал на добу. Аналіз структури сукупних витрат дозволяє зробити висновок про низький рівень життя українців. І хоча середній показник частки витрат на харчування, починаючи з 2002 року, є нижчим за 60 %, протягом останнього десятиліття суттєвих покращень не відбувається – значення показника залишається на рівні близько 50 %. Таке значення є дуже високим. По-перше, воно є значно вищим, аніж у інших європейських країнах. По-друге, зважаючи на той факт, що 50 % – це середнє значення, слід розуміти, що значна части населення може спрямовувати на харчування понад 60 % своїх сукупних витрат. Подібна структура витрат свідчить про неспроможніть України забезпечити гідний рівнеь життя вагомій частині своїх мешканців [9].

Аналогічні висновки дозволяє зробити аналіз обсягів споживання українцями основних продуктів харчування та калорійності їх середньодобового раціону. За статистичними показниками, калорійність середньодобового раціону українця у 2020 р. становить 2742 кКал. Безперечно, калорійність середньодобового раціону населення України перевищує як мінімальні (2100 кКал), так і раціональні норми (2500 кКал) споживання [5]. Однак, протягом останніх трьох років спостерігається тенденція до її зниження. У той же час, у першій децильній групі (з найнижчими доходами) за усіма позиціями (окрім олії та інших рослинних жирів) мало місце недоспоживання порівняно не тільки з раціональними, а й з мінімальними нормами. При цьому порівняно з раціональними нормами фактичне споживання було у 2-4 рази нижчим за такими продуктами харчування як м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молочні продукти, риба і рибопродукти, овочі та баштанні, а також фрукти, ягоди, горіхи, виноград [1]. Сьогодні багатьом українцям не вдається повною мірою задовольнити свої потреби у харчуванні, не говорячи вже про потреби більш високого рівня [8].

Проаналізувавши попередні дані, можна зробити висновок, що сучасна Україна не забезпечує гідного рівня життя своєму населенню. Натомість, беручи до уваги тісний зв’язкок між рівнем соціально-економічного розвитку країни та наявністю у держави потрібних ресурсів для забезпечення високих соціальних стандартів, можна чітко сказати, що першочерговим завданням України є досягнення високих темпів економічного зростання для подолання відставання від провідних країн світу стосовно забезпечення гідного рівня життя її населення.

Література:

1. Сайт Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Андрієнко І. С. Достатній життєвий рівень як правова категорія. Південноукраїнський правничий часопис. 2015. № 2. С. 93–95. URL: http://dspace.oduvs.edu.ua/bitstream/123456789/1010/1/%d0%90%d0%bd%d0%b4%d1%80%d1%96%d1%94%d0%bd%d0%ba%d 0%be%202-2015.pdf

3. Сайт Міністерства фінансів України. URL: https://minfin.com.ua/ua/ 

4. Сайт Міжнародного валютного фонду. URL: https://www.imf.org/en/Publications/WEO/weo-database/2021/April/select-country-group

5. Баланси та споживання основних продуктів харчування населенням України в 2020 році. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/07/Zb_Bsph_2020.pdf. 

6. Аналітичний портал «Слово і дія». URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/04/23/infografika/svit/indeks-dzhyni-2020-sviti-yakym-buv-rozryv-mizh-bahatym-bidnym-naselennyam. 

7. Household disposable income gross adjusted, US dollars/capita, 2000-2020. URL: https://data.oecd.org/hha/household-disposable-income.htm.

8. Сегеда С. А. Оцінка споживання основних продовольчих продуктів в Україні. Збірник наукових праць ВНАУ. Серія: Економічні науки. 2012. № 3 (69). С. 195–199.

9. Кулачок-Тітова Л. В. Гідний рівень життя як категорія та соціальне право людини. Актуальні проблеми юридичної науки на шляху сучасної розбудови держави і суспільства: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 5–7 червня 2014 р. Суми : СумДУ, 2014. С. 301–305. URL: http://essuir.sumdu.edu.ua/retrieve/79872/social%20rights.pdf.

________________ 

Науковий керівник: Полюга Д.М., к.е.н., доцент, Львівський національний університет імені Івана Франка