РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА НА ЗАНЯТТЯХ З ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТ
05.03.2026 13:41
[4. Nauki pedagogiczne]
Автор: Богомаз Володимир Миколайович, кандидат фізико-математичних наук, доцент,
Український державний університет науки і технологій, м.Дніпро; Богомаз Оксана Валеріївна, вчитель-методист, Дніпровський ліцей №28, Дніпро,
Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується переходом від індустріального до інформаційного суспільства. В умовах цифрової трансформації освіта стає ключовим чинником формування особистості нового типу – компетентної, критично мислячої, відповідальної за інформаційний простір. Особливе місце в цьому процесі належить заняттям з інформаційних технологій (далі – ІТ) як базовій платформі формування цифрової культури здобувачів освіти.
Інформаційне суспільство – це соціальна система, у якій виробництво, обробка та поширення інформації стають основними видами діяльності. Відповідно змінюються вимоги до особистості: здатність працювати з великими обсягами інформації; критичне мислення; цифрова грамотність; медіакультура; інформаційна безпека; етична відповідальність у цифровому середовищі [1].
Сучасні умови диктують необхідність зміни парадигм у викладанні навчальних дисциплін із застосуванням сучасних ІТ за наступними напрямами:
1. Від технократичної до компетентнісної парадигми. Здобувач освіти має не просто володіти програмним забезпеченням, а і усвідомлювати вплив технологій на суспільство, аналізувати інформаційні потоки, дотримуватися норм цифрової етики.
2. Від репродуктивного навчання до діяльнісного підходу. ІТ стають середовищем для формування дослідницьких, проєктних і творчих навичок. Заняття трансформується з пояснювально-ілюстративної моделі в інтерактивну, де здобувачі освіти створюють цифрові продукти, працюють у командах, розв’язують реальні проблеми, моделюють соціальні ситуації. Це відповідає новітнім підходам у педагогіці та принципам STEM-освіти [2]. Цифрові технології у STEM-освіті відкривають нові можливості для навчання через дослідження, експеримент і створення. Зокрема, популярними серед викладачів є такі платформи, як Tinkercad, PhET Interactive Simulations, Scratch, GeoGebra, Code.org. Вони дозволяють створювати моделі, проводити віртуальні експерименти, розв’язувати задачі та програмувати власні проєкти. Крім того, сервіси Google Workspace for Education, Canva, Padlet, LearningApps дають змогу здобувачам освіти працювати спільно над завданнями, обговорювати результати та презентувати свої ідеї. Це поєднання технологій і комунікації формує важливі компетентності, необхідні для майбутньої професійної діяльності.
3. Від інформаційної грамотності до цифрового громадянства. Сучасна парадигма передбачає формування цифрового громадянства – здатності відповідально діяти в інформаційному середовищі. Це включає: культуру онлайн-спілкування, захист персональних даних, протидію кібербулінгу, розуміння прав інтелектуальної власності.
Роль викладача в умовах зміни парадигм підсилюється, він перестає бути лише транслятором знань, а виконує нові ролі: наставник у цифровому середовищі; модератор інформаційної взаємодії; приклад цифрової культури. Методична діяльність викладача постійно включає: оновлення змісту навчальних матеріалів, використання хмарних технологій; впровадження елементів дистанційного та змішаного навчання, розвиток власної цифрової компетентності.
До практичних напрямів реалізації нової парадигми можна віднести: впровадження проєктного навчання, використання кейс-методів, інтеграція медіаосвіти, навчання основам кібербезпеки, формування алгоритмічного та системного мислення, розвиток навичок роботи з даними.
Сучасна освіта переживає черговий етап трансформації, спричинений швидким розвитком цифрових технологій, серед яких провідне місце посідає штучний інтелект (далі - ШІ) [3]. Його інтеграція у освітній процес відкриває нові можливості для освіти, орієнтованої на практичну діяльність, інноваційність і міждисциплінарність. ШІ виступає не лише технічним інструментом, а й потужним освітнім середовищем, що формує нові педагогічні підходи, розвиває самостійність здобувачів, їхню здатність до аналізу даних, прогнозування та творчого мислення. Такі технології як ChatGPT, Copilot, Gemini, Canva, Grok та інші дають змогу створювати навчальні матеріали, моделювати природні процеси, візуалізувати біологічні явища, аналізувати експериментальні дані тощо.
Отже, розвиток інформаційного суспільства неможливий без якісної трансформації освіти, а заняття з ІТ виступають ключовим майданчиком формування нової особистості – компетентної, соціально відповідальної, критично мислячої. Зміна парадигм у викладанні ІТ та залучення їх у викладанні інших дисциплін полягає у переході: від моделі знань до моделі компетентності; від технократичної до гуманістичної; від інструментального підходу до ціннісно-смислового.
Таким чином, сучасний викладач має чітко усвідомлювати свою стратегічну місію - виховання громадянина інформаційного суспільства, здатного не лише користуватися технологіями, а й відповідально формувати цифрове майбутнє.
Література:
1. Міністерство освіти і науки України. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої освіти. – Київ: МОН, 2016.
2. Барна О. В., Балик Н. Р. Впровадження STEM-освіти у навчальних закладах: моделі та підходи. – Режим доступу: http://elar.ippo.edu.te.ua:8080/bitstream/123456789/4559/1/Barna.pdf. – Дата звернення: 22.03.2025.
3. Гуназа Л. М. Штучний інтелект у сучасній освіті: трансформація ролі вчителя, підвищення якості навчання та нові можливості для учнів. – Режим доступу: http://pedagogy-journal.kpu.zp.ua/archive/2023/90/10.pdf.