Вас приветствует Интернет конференция!
Приветствуйем на нашем сайте
УЧАСНИКИ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ У СПРАВАХ ЗАХИСТУ ПРАВ АВТОРІВ КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ
01.03.2026 21:14
[5. Nauki prawne]
Автор: Покотинський Максим Анатолійович, аспірант Державного податкового університету, м. Ірпінь
ORCID: 0000-0002-6391-3291
Для того щоб окреслити коло осіб, які беруть участь у справах захисту прав авторів комп’ютерних програм необхідно звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження є сторони та треті особи.
Згідно з п. 4 ст. 42 ЦПК учасниками цивільного процесу можуть бути також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Дана категорія справ розглядається у порядку позовного провадження, тому при дослідженні кола учасників потрібно зробити акцент на особливості даного виду провадження. Якщо аналізувати поняття сторін у цивільному процесі позовного провадження, сторони є позивач та відповідач. Права та обов’язки сторін визначені у статті 43 ЦПК України.
Відповідно до даних Єдиного державного судового реєстру, зазвичай, позивачами у даній категорії справ виступають самі автори або особи, які є володільцями майнових прав на об’єкт авторського права — комп’ютерної програми. Проте у випадках, коли оспорюється авторство на комп’ютерну програму, позивачами можуть виступати автори і особи, які вважають, що саме вони є авторами комп’ютерних програм.
Варто також дослідити той факт, що у більшості випадків справи про захист прав авторів комп’ютерних програм відбуваються за участю спеціалізованого суб’єкта, на якого покладено функції національного органу інтелектуальної власності. З 8 листопада 2022 року, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 року № 943-р “Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності”, державна організація “Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій” (УКРНОІВІ) є суб’єктом, що виконує функції НОІВ. Варто зазначити, якщо предмет судового спору є встановлення авторства та скасування свідоцтва про реєстрацію авторського права на комп’ютерну програму, УКРНОВІ є співвідповідачем у даній категорії справ, тому він, як національний орган інтелектуальної власності, має правами та обов’язками як сторони в цивільному процесі, відповідно, на нього покладається обов’язок висловити свою позицію та подати необхідні процесуальні документи. Ця особливість зумовлена тим, що у разі державної реєстрації авторського права на комп’ютерну програму УКРНОІВІ, саме він як НОІВ, який веде відповідний державний реєстр і видає свідоцтва, після набрання рішенням суду законної сили зобов’язаний виконати його, зокрема внести до державного реєстру відомості (зміни) про визнання державної реєстрації недійсною.
При дослідженні кола учасників, які беруть участь у справі про захист прав авторів комп’ютерних програм, варто також дослідити роль третіх осіб.
Треті особи, відповідно до ЦПК України, є також учасниками справи. Під третіми особами варто розуміти суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин, відмінність статусу яких зі сторонами (позивач чи відповідач) полягає в тому, що найчастіше треті особи долучаються до справи вже після відкриття провадження. Проте, якщо достовірно відомо, що саме права цієї третьої особи можуть бути порушені, дану особу можна заявити при поданні позову чи відзиву за клопотанням сторони.
У разі, якщо ми розглядаємо самостійне прагнення третьої особи до участі в цивільному процесі, то така участь можлива лише після відкриття провадження суддею, подання відповідного клопотання та задоволення даного клопотання суддею.
Важливо зауважити, що ухвала про долучення або не долучення третьої сторони не може бути окремо оскаржена в вищій інстанції (наприклад, в апеляційному порядку), і це на думку автора цієї статті, іноді являє загрозу об'єктивному розгляді і не в з’ясуванні усіх фактів, які можуть бути важливі в даному процесі.
У категорії справ, яка розглядається у даній статті, третіми особами зазвичай можуть бути видавці програмного забезпечення. На жаль, законодавство не дає нам визначення видавців програмного забезпечення, тому для кращого розуміння цього поняття звернемося до ресурсу Вікіпедія, який дає нам поняття, хто такі видавці комп’ютерного забезпечення.
Видавець програмного забезпечення (англ. software publisher) — це видавнича компанія в галузі програмного забезпечення між розробником та розповсюджувачем. У деяких компаніях дві або всі три ці ролі можуть поєднуватися.
Законодавство розрізняє третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, і треті особи з самостійними вимогами щодо предмета спору. Треті особи без самостійних вимог інституційно створені для допомоги однієї із сторін в отриманні рішення на свою користь. Разом з тим, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, вважають, що саме їх права порушені і саме їм належать певні блага, а не позивачу чи відповідачу.
Прикладом таких третіх осіб у досліджуваній категорії справ може бути, наприклад, особа, яка вважає, що на час розгляду справи саме їй належать майнові права на дану комп’ютерну програму або ж самі видавці програмного забезпечення, про яких йшла мова вище.
Щодо органу та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, як окремого суб’єкта, який можна виділити, це може бути: прокурор, організації колективного управління.
Щодо участі прокурора у справах про захист прав авторів комп’ютерних програм можна говорити тоді, коли майнові авторські права належать державі (наприклад, державним органам, державним підприємствам/установам або коли держава є правонаступником чи іншим суб’єктом прав). В умовах збройної агресії російської федерації проти України ця проблематика набула особливої актуальності. Оборонний сектор активно розробляє та впроваджує програмне забезпечення (для управління, зв’язку, обліку, аналітики, безпеки тощо), і значна частина таких рішень створюється в інтересах держави або за її участі/фінансування. Відповідно, захист майнових прав на такі комп’ютерні програми — це не лише питання приватного спору, а й захист державних інтересів, оскільки належне правове оформлення та охорона цих прав прямо впливають на збереження технологій, контроль їх використанням та обороноздатність країни.
Варто приділити увагу також організаціям колективного управління. Незважаючи на те, що такий об’єкт, як комп’ютерна програма, є не типовим для управління організаціями колективного управління, проте ці організації також можуть здійснювати представлення інтересів від свого імені.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VIII визначено правовий статус організації колективного управління. Такою організацією є громадське об’єднання, що має статус юридичної особи, зареєстроване в установі, не створене з метою одержання прибутку та засноване виключно правовласниками. Її діяльність спрямована на колективне управління майновими правами на об’єкти авторського права та/або суміжних прав.
Організації колективного управління діють від власного імені та в інтересах правовласників і, зокрема, виконують такі функції: звертаються до суду від імені правовласників для захисту їхніх майнових прав у межах статутних повноважень і на підставі доручень правовласників; вчиняють інші дії, передбачені законодавством і дорученнями правовласників, які є необхідними для захисту майнових прав тих правовласників, в інтересах яких вони діють.
Отже, узагальнюючи наведене, слід дійти висновку, що справи щодо захисту прав авторів комп’ютерних програм становлять окрему категорію спорів, яка характеризується специфікою суб’єктного складу. Зокрема, залежно від предмета позову, способу захисту та правового режиму відповідних майнових прав, у таких справах може залучатися відмінне коло учасників процесу, що зумовлює необхідність диференційованого підходу до визначення їх процесуального статусу та повноважень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України “Про авторські та суміжні права” від 01.12.2022 р. № 2811-IX. Голос України. 31.12.2022. № 267.
2. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року, № 435-IV, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 року № 943-р “Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності”. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/943-2022-%D1%80#Text
5. Вікіпедія. Поняття видавець програмного забезпечення. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.
6. Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VIII. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19#Text
________________________
Науковий керівник: Миколаєць Вікторія Анатоліївна, доктор юридичних наук, доцент
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Другие научные работы даной секции
Конференции
Konferencje 2026
Konferencje 2025
Konferencje 2024
Konferencje 2023
Konferencje 2022
Konferencje 2021
