ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
12.12.2025 23:37
[2. Nauki ekonomiczne]
Автор: Гузенко Тетяна Сергіївна, кандидат економічних наук, доцент, Сумський національний агарний університет, м. Суми; Волкова Анастасія Миколаївна, магістрант, Сумський національний агарний університет, м. Суми
В умовах турбулентності фінансових ринків та посилення конкуренції фінансова грамотність суб’єктів господарювання розглядається як ключовий чинник їх стійкості, інвестиційної привабливості та здатності до довгострокового розвитку. Якщо традиційно поняття «фінансова грамотність» ототожнювали переважно з рівнем фінансових знань населення, то нині досить активно розвивається напрям досліджень, спрямований на вивчення фінансової грамотності мікро-, малих та середніх підприємств.
Організаціє економічного співробітництва визначає фінансову грамотність суб’єктів підприємницької діяльності як поєднання знань, навичок, установок та поведінки власників/менеджерів підприємств, що дає їм змогу приймати обґрунтовані фінансові рішення, ефективно користуватися фінансовими продуктами та послугами, управляти ризиками й забезпечувати стійкість бізнесу в умовах невизначеності [3].
Всесвітній банк запроваджує близьке за змістом поняття «фінансова спроможність» (financial capability), під якою розуміють внутрішню здатність економічних суб’єктів діяти в їхніх найкращих фінансових інтересах з урахуванням економічного й інституційного середовища [1]. Це поняття включає не лише знання, а й поведінкові аспекти: планування, контроль витрат, управління боргом, здатність оцінювати фінансові ризики та порівнювати альтернативні фінансові інструменти.
В українській економічній літературі фінансова грамотність найчастіше трактується як сукупність знань, умінь, навичок і моделей поведінки, що забезпечують раціональне прийняття фінансових рішень на рівні домогосподарств та суб’єктів господарювання. Дослідники підкреслюють, що для бізнесу, особливо для суб’єктів підприємництва, критичним є розуміння вартості капіталу, структури фінансових ресурсів, джерел фінансування, інструментів управління ліквідністю, податкових та регуляторних вимог.
На макрорівні важливість підвищення фінансової грамотності підприємців відображена в оновленій Національній стратегії розвитку фінансової грамотності до 2030 року, яка виокремлює підприємців-початківців та представників малого бізнесу як одну з ключових цільових груп [2]. Це формує запит на інституційні механізми, що здатні забезпечити адресну фінансову освіту та консультування бізнесу, серед яких значну роль відіграють консалтингові компанії.
На наше особисте переконання доцільно розглядати фінансову грамотність суб’єктів господарювання в таких вимірах:
1) когнітивний – знання базових фінансових понять (дохід, витрати, прибуток, грошові потоки, дисконтна ставка, NPV, IRR, фінансовий важіль, податкове навантаження тощо);
2) операційний – практичні навички складання бюджетів, фінансових планів, аналізу фінансової звітності, вибору банківських продуктів, роботи з податковими консультантами, аудиторами, інвесторами;
3) поведінковий – схильність до планування, дотримання фінансової дисципліни, уникнення надмірного боргового навантаження, диверсифікація ризиків;
4) інституційний – здатність орієнтуватися в регуляторному полі, взаємодіяти з банками, небанківськими фінансовими установами, консалтинговими компаніями, державними програмами підтримки.
У міжнародній практиці для оцінювання фінансової грамотності суб’єктів підприємництва використовують стандартизовані анкетні інструменти, розроблені Організацією економічного співробітництва, Всесвітнім банком та національними регуляторами. Ключові методичні підходи включають, по-перше анкетні обстеження власників/менеджерів суб’єкта підприємництва (розуміння відсоткових ставок, інфляції, ризику, диверсифікації, реальної вартості грошей у часі; наявність бюджету, планування грошових потоків, аналіз фінансової звітності, використання консультацій; ставлення до боргу, заощаджень, ризику, прозорості бізнесу). Наступним етапом є присвоєння респондентам балів, які згодом агрегують у композитний індекс фінансової грамотності підприємства. Для побудови індексу використовують або просте усереднення, або методи факторного аналізу/аналізу головних компонент.
Далі застосовуються методики вимірювання фінансової спроможності. Згідно із рекомендаціями Всесвітнього банку, фінансову спроможність оцінюють за чотирма блоками: гроші й платіжні операції, планування, інформованість, вибір фінансових продуктів, захист прав споживачів [1]. Крім того, рівень фінансової грамотності підприємств опосередковано оцінюють через якість фінансової звітності, частоту та характер порушень податкової дисципліни, структуру залучених фінансових ресурсів, використання страхових і хеджувальних інструментів тощо.
Таким чином фінансова грамотність суб’єктів господарювання є багатовимірним явищем, що поєднує знання, навички, поведінкові установки та інституційні практики в управлінні фінансами підприємства. Вона безпосередньо впливає на фінансову стійкість, інвестиційний потенціал і конкурентоспроможність бізнесу.
Література
1. Measuring Financial Capability: A New Instrument and Results from Low- and Middle-Income Countries: Policy Research Working Paper. World Bank. Washington, DC: World Bank, 2013. 110 p.
2. National Strategy for Financial Literacy Development in Ukraine until 2030 / National Bank of Ukraine. Kyiv, 2024. 40 p.
3. OECD/INFE Core Competencies Framework on Financial Literacy for MSMEs. Paris: OECD Publishing, 2018. 60 p.