СТРАТЕГІЯ РОЗПОДІЛУ ТА ПОМ’ЯКШЕННЯ РИЗИКІВ ПО ПРОЕКТАМ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
07.10.2021 22:08
[2. Экономические науки]
Автор: Ніжнік А.А., аспірантка, Національний транспортний університет, м. Київ
Відповідно до особливостей проектів державно-приватного партнерства (ДПП), розподіл ризиків є однією з найважливіших частин у цьому секторі. Існує чотири частини стратегії розподілу ризиків: ризики, що належать до приватного сектору, ризики, що належать до державного сектору, ризики, якими слід поділитися, та ризики, про які слід домовлятися.
Багато науковців дотримуються думки, що ризик забруднення навколишнього середовища, ризик політичних розбіжностей, ризик попиту, ризик процентної ставки, ризик інфляції, ризик зміни курсу валют, ризик форс-мажорних обставин слід розділяти. Якщо казати про: ризик не отримати проект, ризик придбання землі та компенсації, ризик зміни законодавства все це повинно бути розподіллено на державний сектор. А от ризик високих фінансових витрат, ризик перевитрати бюджету, ризик затримки часу, ризик якості проекту, ризик невиконання зобов'язань підрядника чи постачальника, ризик перевитрати операційних витрат, ризик отримання доходу та ризик низької залишкової вартості слід розподіляти на приватний сектор. Що стосується ризиків форс-мажорних обставин, ризики попиту, ризики інфляції, ризики зміни процентних ставок, ризики зміни валютного курсу, ризики забруднення навколишнього середовища та політичні розбіжності повинні розділяти обидва сектори. Відповідний нагляд та дослідження можуть бути проведені для боротьби з екологічним ризиком та слід повідомляти учасників партнерства про результат та майбутні збитки, наприклад, якщо навколишнє середовище забруднене, для управління ризиком забруднення довкілля.
Слід зауважити, що для аналізу ризику попиту слід проводити аналіз чутливості та вживати відповідні заходи для зменшення цього ризику. Приватна компанія повинна отримати страховку від уряду для пом'якшення ризиків форс-мажорних обставин, страхування повинно бути визначене в угоді для управління ризиком. Також, у контрактній угоді може бути встановлена фіксована ціна для подолання операційного ризику.
Пропонуються такі стратегії пом’якшення для боротьби з ризиком у проектах ДПП. На початку, необхідно включити у договір всі умови придбання та компенсації, встановити достатній капітал для форс-мажорних обставин, прописати статті про розірвання договору, встановлювати фіксований час будівництва, з похибкою (наприклад погані погодні умови). Для вирішення політичних розбіжностей уряд повинен зазначити в угоді щодо раціонального інтервалу коливань процентної ставки та у іншому разі виплати компенсації, якщо вона перевищує цей інтервал, для того, щоб пом’якшити ризик зміни процентної ставки та ризик інфляції. Також, уряд повинен нести відповідальність за відшкодування зовнішнього зобов'язання, спричиненого ненормальними змінами обмінного курсу, з метою пом'якшення ризику зміни обмінного курсу. Для зменшення ризику перевитрати бюджету необхідно підготувати та укласти додаткові угоди щодо очікуваної суми за встановленою ціною. Ще повинен бути призначений бонус за ефективність, щоб зменшити ризик низької якості обслуговування.
Для проектів ДПП оцінка ризиків є особливо важливим етапом, оскільки серйозний відбиток на такого роду проекти залишає специфіка кожної сторони співпраці [1]. Ідентифікація ризиків повинна бути зроблена на ранній стадії проекту ДПП, з тієї причини, що лише за умови виявлення ризику зацікавлені сторони можуть вжити адекватні заходи, щодо мінімізації чи пом’якшення виявлених ризиків. Вони визначаються та поновлюються протягом усього життєвого циклу (фаза техніко-економічного обґрунтування, фаза проектування та фінансування, фаза будівництва, експлуатації та передачі) проекту ДПП.
Література:
1. Ізмайлов Я. О., Єгорова І. Г. Розвиток державно-приватного партнерства в Україні та світі // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія: "Економічні науки". - 2021. - №3. https://doi.org/10.25313/2520-2294-2021-3-7044