ОСНОВНІ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО СТРАХОВОГО НАГЛЯДУ - Научное сообщество
Главная
UA PL EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2011

ОСНОВНІ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО СТРАХОВОГО НАГЛЯДУ

11.11.2025 09:49

[2. Nauki ekonomiczne]

Автор: Михайлишин Максим Вікторович, магістрант, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів; Приймак Ірина Ігорівна, доцент кафедри фінансів, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів


Одним із ключових аспектів ефективного функціонування страхового ринку є організація системи страхового нагляду, яка у різних країнах формується за різними моделями та відрізняється рівнем централізації повноважень. У системі страхового нагляду у світі застосовуються різні моделі організації, що відрізняються рівнем централізації повноважень. 

Децентралізована модель страхового нагляду ґрунтується на розподілі регуляторних функцій між центральними та місцевими органами влади. Вона дозволяє враховувати специфіку окремих регіонів і локальних страхових ринків, сприяє розвитку конкуренції та забезпечує кращу адаптацію інструментів нагляду до місцевих умов. Така система водночас створює умови для ефективного захисту прав споживачів страхових послуг через координацію між регуляторами. Проте її недоліком є відсутність єдиних стандартів діяльності [1, c.288]. 

Кумулятивна (змішана) модель нагляду поєднує державні та приватні механізми. Держава встановлює базові умови страхування та виконує контрольні функції, тоді як приватні страховики можуть пропонувати додаткові продукти. Такий підхід дозволяє ширше охопити соціально значущі ризики, проте вимагає чіткої координації між державним і приватним секторами.

Централізована модель (приклад - конфуціанська модель, що діє в деяких азійських країнах) передбачає домінування держави у сфері страхування. Вона ефективна на етапі становлення ринку, оскільки забезпечує контроль за ключовими секторами та гарантує фінансову стабільність. Проте у довгостроковій перспективі надмірна централізація може знижувати конкурентоспроможність ринку, обмежувати інновації та стимулювати сприйняття страхування як додаткового податкового тягаря.

На сучасному етапі у вітчизняній та міжнародній практиці розрізняють кілька основних форм нагляду за роботою страхових компаній: ліцензування, пруденційний контроль та контроль за веденням бізнесу. Ліцензування доцільно віднести до «попереднього» етапу нагляду, адже воно здійснюється ще до фактичного початку діяльності страховика.

Щодо пруденційного контролю, то варто наголосити, що ані у зарубіжній науковій літературі, ані в правових актах немає єдиного трактування цього поняття у сфері страхування. Тому доцільно виокремлювати його у двох аспектах – вузькому та широкому. У вузькому значенні пруденційний контроль охоплює виключно фінансові нормативи діяльності страховиків: вимоги до капіталу, рівня платоспроможності, балансу активів і зобов’язань тощо. У той час як австралійське законодавство, навпаки, закріплює широке розуміння цього виду нагляду. Згідно з ним, «пруденційні питання» стосуються не лише фінансової стабільності компаній та всієї фінансової системи країни, але й охоплюють професійність страховиків, рівень обережності у прийнятті ризиків та забезпечення довіри до ринку [2].

У Франції та Італії, де тривалий час діяла централізована модель правового регулювання страхового ринку, акцент поступово змістився саме на пруденційний контроль. Такий підхід підкреслює важливість ризикоорієнтованого державного нагляду, що передбачає виявлення та зниження загроз у діяльності страхових компаній, а також першочергове забезпечення їхньої платоспроможності [3, с. 137]. Таке впровадження ризикоорієнтованого пруденційного нагляду за фінансовими установами в межах централізованої моделі правового регулювання сфери державного страхування сприяє не тільки реалізації державними органами нормативно-правових, організаційно-контролюючих заходів, спрямованих на захист інтересів споживачів страхових послуг, але й ефективному розвитку страхового ринку в рамках єдиної державної політики загалом. 

Також в ряді країн регулювання страхового сектору здійснюється на основі ризик-орієнтованого підходу, який передбачає системну оцінку, контроль і управління різними видами ризиків. Наприклад, у Норвегії наглядова діяльність базується на аналізі ризиків та охоплює ринкові, кредитні, операційні ризики, а також ризик ліквідності.

В Австрії особливості ризик-орієнтованого нагляду включають послідовну оцінку ризиків з впровадженням ефективних заходів, координацію на національному та міжнародному рівнях, пруденційний нагляд як запоруку ефективності та врахування всіх причинно-наслідкових зв’язків. Департамент фінансового ринку Австрії (Austrian Financial Market Authority, FMA) уповноважений встановлювати обов’язкові стандарти через постанови та адміністративні рішення, застосовувати примусові заходи, такі як відкликання ліцензій або звільнення директорів, а також накладати штрафи на фізичних осіб до 5 млн євро та на юридичних осіб до 10 млн євро або 15% загального чистого обороту, якщо сума перевищує 10 млн євро.

У Данії Департамент фінансового нагляду (FSA) організовує регулювання на основі суттєвості ризиків. Підвищений ризик може виникати через складність регуляторних вимог, історію порушень або нові правила з певним періодом адаптації. Для сфер з відносно низьким ризиком застосовуються вибіркові перевірки, а у випадку мінімальних ризиків нагляд може здійснюватися лише через аналіз звітності та офіційної інформації.

В Естонії страхове регулювання зосереджене на аналізі ризиків суб’єктів страхового ринку та забезпеченні прозорості, надійності та ефективності страхових послуг. Управління фінансового нагляду Естонії (Estonian Financial Supervision Authority, EFSA) ставить за мету підтримку стабільності страхової системи, підвищення ефективності ринку через зменшення системних ризиків та запобігання зловживанням. З 2015 року EFSA також виконує функції органу врегулювання криз разом із Eesti Pank у рамках Європейської ради системних ризиків (ESRB) [23, c.75]. 

В Ірландії нагляд за страховим сектором здійснюється на основі національного законодавства та європейських директив. ентральний банк має чітко визначений мандат забезпечувати фінансову стабільність як на національному, так і на європейському рівні шляхом удосконалення макропруденційної політики, розробки системи індикаторів для оцінки системних ризиків, створення макропруденційних інструментів для мінімізації нових ризиків, а також проведення аналітичних досліджень для оцінки ефективності цих заходів. Наглядові процеси інтегрують оцінку ризиків та контроль за страховиками у рамках єдиного наглядового механізму, включно з моніторингом регуляторної звітності.

В Україні регулювання та нагляд за страховими компаніями, подібно до банківського сектору, здійснюється за ризик-орієнтованим підходом, який передбачає оцінку діяльності компаній залежно від рівня їхніх ризиків. Значну увагу приділено формуванню належної практики роботи страховиків і забезпеченню добросовісної поведінки щодо страхувальників. Національний банк України запроваджує механізми контролю ринкової поведінки та відповідні інструменти нагляду, спрямовані на ефективний захист прав клієнтів. Регулятор бере на себе провідну роль у розвитку стабільного та надійного страхового сектору, популяризуючи належну страхову практику та підкреслюючи її важливість і переваги як на мікро-, так і на макрорівні.

Отже, держави‑учасниці ЄС успішно поєднали підходи державного регулювання і саморегулювання страхового ринку, залишивши простір для конкурентоспроможності страховиків при укладанні страхових договорів та зменшивши державне втручання в їхню діяльність.  

Література

1. Федорюк Л.В. Моделі правового регулювання сфери державного страхування: порівняльно-правовий аналіз. Юридичний науковий електронний журнал. 2024. №12. С.286-289

2. Юхименко В.М. Страховий ринок України в контексті впровадження вимог SOLVENCY II. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2017. Вип. 12. Ч. 2. С. 190–193. 

3. Морозова Л., Тимощук О. Розвиток державного регулювання страхової діяльності в Україні. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021. № 2(26). С. 134–140

4. Войтович Л. Європейський досвід державного регулювання страхової системи та можливості його впровадження в Україні. Вчені записки Університету «КРОК». 2021. № 3(63). С. 73–79.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2025

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення