ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ВИКРИВАННЯ КОРУПЦІЇ ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ В УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
16.01.2025 15:13
[2. Экономические науки]
Автор: Жємєля Ірина Степанівна , студентка Навчально-наукового інституту бізнес освіти імені Анатолія Поручника, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ Україна, уповноважений з антикорупційної діяльності, Волинський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України
Корупція становить загрозу державності, національній безпеці, управлінню, соціального та правового розвитку держави, а також забезпечення верховенства права та конституційних принципів демократії. Серед причин недовіри до органів державної влади є саме корупція, коли під час виконання своїх посадових обов’язків посадові особи керуються особистими інтересами, що відрізняються від суспільних. Сміливість повідомити про корупцію в вітчизняній практиці є одним із найсерйозніших викликів. Інститут викривачів, як суспільне явище, в Україні є вимогою часу. Викривачі працюють безпосередньо в організації і дотичні до інформації про корупцію, про яку можуть повідомити.
Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (ч.1 ст.1) [1] викривач – це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання [2].
За Законом України «Про запобігання корупції» (ст.53) [1] усі викривачі та їх близькі родичі перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»[3]. Важливим фактором є фізичний та психологічний захист викривачів.
У Кодексі законів про працю (ст.32) зазначено, що працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу. Звільнений працівник повинен бути поновлений на попередній посаді органом, який розглядає трудовий спір [1] Викривачів також не може бути піддано негативним заходам з боку керівника або роботодавця [2].
Основною перешкодою поширення цього інституту є відсутність мотивації викривачів повідомляти уповноважених суб’єктів про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.
Викривач має право користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правову допомогу» для захисту своїх прав та представництва інтересів в суді. Викривач має право обирати представника в суді самостійно та отримати відшкодування витрат на правову допомогу для захисту своїх прав.
Положення Барселонської декларації (від 17.06.2022) оформлені у вигляді рекомендацій державам проводити інформаційно-просвітницькі кампанії для формування культури повідомлення про корупцію на робочому місці [2].
Формування культури інформування про факти корупції можливе за умови затвердження в організаціях внутрішніх документів з передбаченими механізмами фіксації повідомлень. Гарантована анонімність нерозголошення відомостей про викривача та захисту від можливих негативних наслідків не є достатньою умовою поширення такого механізму антикорупційної боротьби.
Нерозголошення інформації про викривача та його близьких третім особам та тим кого стосується повідомлення повинна забезпечити установа, до якої звернувся викривач. У багатьох державах світу існують інститути викривачів. Спеціальні закони щодо захисту викривачів діють у різних варіантах у Великобританії, Австралії, США, Канаді, Новій Зеландії, Південній Африці, Румунії, Японії.
Положення міжнародного права щодо захисту викривачів прописані в ст.33 Конвенції ООН проти корупції, [4] ст.22 Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, [5] ст.9 Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, [6] Директива Європейського парламенту і Ради ЄС №2019/1937 про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу. [7]
Закон України «Про запобігання корупції» передбачає наявність Єдиного порталу повідомлень викривачів для забезпечення конфіденційності та анонімності викривачів.
На механізм запобігання корупції в Україні у вигляді заохочення та формування культури повідомлення покладаються великі надії. Тому правовий захист викривачів уможливить легалізацію корупційних діянь. Існування інституту викривачів залежить від культури громадян, історичного досвіду побудови державності, поваги до національних традицій і цінностей та внутрішньою потребою суспільства.
Висновок
Упродовж останніх років спостерігаємо деякий поступ у антикорупційній боротьбі. Так, за результатами досліджень Індексу сприйняття корупції (СРІ), проведених Міжнародною антикорупційною організацією Transparency International, Україна займає позицію в останній третині з поміж 180 держав. Безумовно, покращення показника на 3 бали упродовж року можна вважати позитивним фактом (країни, які отримують більше 30 балів, входять до групи країн, що активно боряться з корупцією). Проте такий рівень індексу сприйняття корупції для великої європейської країни з населенням понад 40 млн осіб, якою є Україна, є неприпустимо низьким. Зазначимо, що сам по собі рівень корупції не є важливим, важливими є її наслідки. Негативні наслідки корупції проявляються у соціальній, правоохоронній, судовій, економічній системах. Вплив корупції на економіку є особливо небезпечним.
Тому виховання культури викривання корупції, прийняття в Україні та імплементація заходів профілактики, попередження і викорінення корупційних явищ, вселяє надію на якісні зміни в суспільстві гідному кращого життя.
Література:
1. «Про запобігання корупції» Закон України від 14.10.2014 №1700-VII. Офіційний вебпортал парламенту України «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#top
2. Пентєгов В.А. Механізм формування в суспільстві нетерпимості до виявів корупції. Роль інституту викривачів у запобіганні та протидії корупції [Текст]: матеріали круглого столу (Київ, 2.11.2018р.) /[редкол: В.Чернєй, К.Ланчінскас, А.Фодчук та ін.] Київ: Нац.акад. вн. справ, 2018. С.126-128.
3. «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»: Закон України від 23.12.1993р. №3782-XII. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text
4. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#Text
5. Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_101#Text
6. Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_102#Text
7. Директива про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Європейського Союзу. 2019. URL: https://www.europarl. europa.eu/doceo/document/TA-8-2019-0366_EN.html#title
_________________________________________
Науковий керівник: Сагайдак Михайло Петрович, доктор економічних наук, професор, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ Україна