ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ З УРАХУВАННЯМ ЕФЕКТИВНОЇ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ
15.11.2024 17:53
[2. Экономические науки]
Автор: Геєнко Михайло Миколайович, кандидат економічних наук, професор, Сумський національний агарний університет, м. Суми; Костяненко Вадим Григорович, магістрант, Сумський національний агарний університет, м. Суми
Формування капіталу фермерського господарства є одним із ключових аспектів фінансового менеджменту, що забезпечує його ефективний розвиток та максимізацію добробуту власників. Сучасні умови господарювання, що характеризуються високою конкурентністю, нестабільністю зовнішнього середовища в умовах дії воєнного стану, вимагають від господарств гнучкого підходу до управління фінансовими ресурсами. Важливою складовою цього процесу є політика управління прибутком, яка визначає не лише обсяги та напрями використання отриманих фінансових результатів, але й забезпечує оптимальну структуру капіталу фермерського господарства.
Слід відмітити, що ефективна політика управління прибутком дозволяє підприємству акумулювати необхідні фінансові ресурси для інвестування у виробничу діяльність, інновації та розширення ринкових можливостей. Крім того, правильне використання прибутку сприяє зниженню середньозваженої вартості капіталу та підвищенню фінансової стійкості підприємства. В умовах сучасної економіки раціональне управління прибутком набуває особливого значення, що і обумовлює актуальність даного дослідження.
Констатуємо, що ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не тільки результатами її формування, але і характером її розподілу. Розподіл прибутку є процесом формування напрямів її майбутнього використання відповідно до цілей і задач розвитку підприємства. Характер розподілу прибутку визначає істотні аспекти діяльності підприємства, роблячи вплив на її результативність. Висока роль характеру розподілу прибутку в діяльності підприємства визначається наступними положеннями.
Так, розподіл прибутку безпосередньо реалізує головну мету політики управління ним – підвищення рівня добробуту власників підприємства nа забезпечення стійких темпів розвитку. Але у сучасних умовах – це і один із інструментів зростання ринкової вартості. Прямо це проявляється у забезпеченні приросту капіталу в процесі капіталізації частини розподіленого прибутку, а побічно воно забезпечується основними пропорціями цього розподілу.
Пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в процесі інвестиційної діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, в першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел. А реінвестований в процесі розподілу прибуток є основним з цих внутрішніх джерел. Крім того, характер розподілу прибутку можна вважати одним з найважливіших індикаторів інвестиційної привабливості підприємства.
Слід також відмітити, що розподіл прибутку є однією з дієвих форм впливу на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги і форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації працівників, сприяють стабілізації персоналу і зростанню продуктивності праці. Система розподілу прибутку формує рівень забезпечення додаткової соціальної захищеності працівників. В умовах низької дієвості державних форм соціального захисту зайнятих працівників, ця роль розподільного механізму прибутку на підприємстві дозволяє доповнити їх мінімальну соціальну захищеність.
Ефективна політика управління прибутком також здатна забезпечити високий рівень платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, передбаченого до споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюються, як правило, в грошовій формі, тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність за невідкладними фінансовими зобов’язаннями. При великому обсязі виплат прибутку на цілі споживання, рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може істотно знизитися.
Розподіл прибутку здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є однією з найбільш складних задач загальної політики управління прибутком підприємства. Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати необхідний обсяг інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу [2].
Виходячи з цієї основної цілі в процесі формування політики розподілу прибутку підприємства розв'язуються наступні задачі: забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал; забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок частини прибутку, що капіталізується; забезпечення стимулювання трудової активності і додаткового соціального захисту персоналу; забезпечення формування в необхідних розмірах резервного і інших фондів підприємства [1].
Таким чином, основною метою політики розподілу прибутку підприємств, особливо в аграрному секторі економіки, є оптимізація пропорцій між її частинами, що капіталізуються і споживається на основі забезпечення реалізації стратегії розвитку та мінімізації ризиків в умовах мінливого зовнішнього середовища.
Література
1. Болюх М.А. Економічний аналіз: навч. посібник / за заг. ред. проф. М. Г. Чумаченко. Київ : КНЕУ, 2013. 556 с.
2. Уткіна Н.В. Економічний зміст фінансових результатів діяльності підприємства: історичний аспект. Формування ринкових відносин в Україні. 2017. №11. С.133-137.