УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2011

УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

15.11.2024 17:48

[2. Экономические науки]

Автор: Геєнко Михайло Миколайович, кандидат економічних наук, професор, Сумський національний агарний університет, м. Суми; Равілов Рамазан, магістрант, Сумський національний агарний університет, м. Суми


ORCID 0000-0002-3249-1030  Геєнко М.М

У сучасних умовах глобалізації економіки та інтеграції ринків, валютні ризики стали важливим чинником, що впливає на фінансову стабільність та конкурентоспроможність підприємств. Зовнішньоекономічна діяльність супроводжується значними ризиками, пов’язаними з коливаннями валютних курсів. Нестабільність валютних ринків, геополітичні фактори та економічна політика окремих країн можуть призвести до суттєвих фінансових втрат для компаній, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Ефективні механізми управління валютними ризиками дозволяють підприємствам не лише мінімізувати потенційні втрати, а й скористатися можливостями, що виникають на міжнародних ринках.

Отже, реалізація належних підходів до управління валютними ризиками є не лише необхідністю, а й важливим елементом стратегії успішного розвитку підприємства в умовах сучасної економіки. 

Розглянемо один із методів управління валютними ризиками, а саме метод прийняття ризику. Так, прийняття ризику як метод ризик-менеджменту широко розповсюджений серед вітчизняних підприємців, оскільки не всі вони мають можливості здійснювати страхування або ж передавати ризик стороннім компаніям за рахунок інших фінансових інструментів [1]. 

Серед основних інструментів прийняття ризику виділяють самострахування, тобто створення страхового фонду на підприємстві і у випадках настання ризикових ситуацій покриття непередбачуваних витрат за рахунок страхового фонду. У сучасній практиці господарської діяльності можна зустріти дві основних концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел самострахування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий – на рух грошових потоків. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду. З іншого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов'язані з грошовими видатками.

Під самострахуванням слід розуміти створення певних резервних фондів коштів із метою фінансового покриття потенційних збитків (а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб’єкта господарювання – децентралізованих фондів страхового відшкодування. Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо суб’єктом господарювання, розподіляється у просторі та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) грошових коштів [2]. Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є: 

1) формування резервного (страхового) фонду підприємства. Він створюється відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства. Резервний капітал має виключно цільовий характер і може використовуватися для таких цілей: покриття збитків від господарської діяльності; виплата боргів у разі ліквідації підприємства; виплата дивідендів за корпоративними правами; інші цілі, визначені статутними документами та нормативно- правовими актами; 

2) формування цільових резервних фондів. Прикладом такого формування може бути фонд страхування цінового ризику (на період тимчасового погіршення кон’юнктури ринку), фонд уцінки товарів на підприємствах торгівлі, фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованості за кредитними операціями підприємства тощо. Перелік таких фондів, джерела їх формування і розміри відрахувань до них визначаються статутом підприємства та іншими внутрішніми нормативами; 

3) формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окремими елементами оборотних активів підприємства. Такі страхові запаси підприємство створює за грошовими активами, сировиною, матеріалами, готовою продукцією. Розмір потреби в страхових запасах за окремими елементами оборотних активів встановлюється в процесі їх нормування; 

4) нерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді. До його розподілу він може розглядатися як резерв фінансових ресурсів, що направляються в необхідному випадку на ліквідацію негативних наслідків окремих фінансових ризиків. 

Використовуючи вищезгаданий механізм нейтралізації валютних ризиків, необхідно мати на увазі, що страхові резерви у всіх їх формах, хоча й дозволяють швидко відшкодувати фінансові втрати, зазнані підприємством, проте заморожують використання значних сум фінансових ресурсів. У результаті цього знижується ефективність використання власного капіталу підприємства, посилюється його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Це зумовлює необхідність оптимізації сум зарезервованих фінансових ресурсів із позицій майбутнього їх використання для нейтралізації лише окремих видів ризиків.

Література

1. Ксендзук В. В. Методи управління валютними ризиками в зовнішній торгівлі. Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. 2016. № 1. С. 142-151.

2. Тіщенко Є. О. Управління валютними ризиками у проектному фінансуванні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2018. Вип. 18(3). С. 87-90.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення