СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ З ВРАХУВАННЯМ ІННОВАЦІЙНОЇ КОМПОНЕНТИ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2011

СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ З ВРАХУВАННЯМ ІННОВАЦІЙНОЇ КОМПОНЕНТИ

04.03.2024 15:35

[2. Экономические науки]

Автор: Муравйов Юрій Володимирович, кандидат економічних наук, доцент, Національний лісотехнічний університет України, м. Львів; Братейко Ксенія Ярославівна, ст. гр. МОС-21, спеціальності 073 «Менеджмент», Національний лісотехнічний університет України, м. Львів; Мандюк Оксана Василівна, ст. гр. МО-41, спеціальності 073 «Менеджмент», Національний лісотехнічний університет України, м. Львів


ORCID: 0000-0002-9949-5685 Муравйов Ю.В.

Встановлено, що реформи в лісовому секторі покликані на збалансоване використання природних ресурсів. Вони мають бути стратегічно орієнтовані з врахуванням особливостей лісу, як природного компоненту. Ведення лісового господарства є важливим елементом природокористування, коли мова йде про стале використання ресурсів, збереження біорізноманіття, відновлення та рекреацію. 

Ліси є важливим компонентом екосистеми України, які забезпечують збереження ґрунтів, водних ресурсів, дикої природи, виробництво продукції з деревини, рекреаційних властивостей тощо. 

Лісовий фонд України визнається однією з важливих складових природних ресурсів, що відіграє стратегічну роль у забезпеченні екологічної стійкості, біорізноманіття та економічного розвитку країни. 

Одним із ключових аспектів реформи є баланс між екологічними, економічними та соціальними інтересами, що вимагає комплексного підходу до управління лісовими ресурсами. 

На сьогоднішній день Україна має не вирішені завдання у розвитку процесу формування і впровадження системних підходів активного збереження природного середовища. На лісовий сектор негативно вливає мінімізація бюджетного фінансування, значна корумпованість галузі, законодавча незбалансованість, відсутність належного технічного підґрунтя, помилкові управлінські рішення, військові дії тощо. 

Стратегічні аспекти управління лісовим господарством України є достатньо актуальними в напрямку наукових досліджень. Науковці Синякевич І.М., Соловій І.П. та Врублевська О.В. у своїй книзі «Лісова політика: теорія і практика» вважають, що управління лісовим господарством та безпосередньо управління лісами мають такі цілі: системи управління лісами повинні бути спрямовані на стале використання лісів, а системи управління лісовим господарством мають бути спрямовані на максимальну ефективність [1].

Дейнека А.М. вважає, що лісова стратегія - циклічний процес, яким керується і стимулюється розвиток лісового сектору всіх країн. Лісова стратегія  визначає основні принципи та положення, є головною у прийняті рішень і визначає напрям розвитку. Стратегія має інтерпретувати ціль зростання суспільного добробуту шляхом, що відповідає особливостям країни, її ресурсам, характеру виробничих відносин, організаціям та інституціям, що утворюють лісовий сектор [2].

Головко А.А. характеризує процес управління лісовим господарством, що спрямоване на використання та відтворення лісових ресурсів з метою отримання прибутку [3].

Ліси в Україні відіграють важливу роль у підтримці екосистем. Крім того, ліси є важливим джерелом деревини, яка використовується у будівництві, промисловості, енергетиці тощо.

Загальна площа лісового фонду України становить – 10,4 млн га, із яких вкритих лісовою рослинністю – 9,6 млн га. Лісистість території країни становить 15,9% [4].

До особливостей лісів та лісового господарства України відносяться:

- відносно низький середній рівень лісистості території країни;

- зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що містить істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;

- переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з режимом обмеженого лісокористування;

- високий відсоток заповідних лісів (16,1%), який має стійку тенденцію до зростання;

- історично сформувалась ситуація закріплення лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані  в постійне користування підприємствам, установам і організаціям кількох десятків міністерств і відомств);

- значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;

- половина лісів України є штучно створеними та потребують посиленого догляду.

Враховуючи виклики сьогодення, а саме: стан довкілля, використання ресурсів лісу, соціальні аспекти, енергетична криза, перешкоди ЗЕД та військова агресія розв’язана рф, державні органи влади приймають заходи для збереження та відновлення лісових екосистем в сучасних умовах існування України. З метою стабільності та сталого розвитку лісового сектору важливо акцентувати на створенні ефективних механізмів контролю та моніторингу за використанням лісових ресурсів, враховуючи економічні, екологічні та соціальні вимоги. Управління лісами, що орієнтоване на довгострокові перспективи, сприятиме збалансованому розвитку, забезпечуючи відновлення природних ресурсів та задоволення потреб сучасного суспільства. 

Реформування лісової галузі України через стратегічні орієнтири є вирішальним у побудові лісового сектору, що обирає європейський вектор розвитку.

Схвалена Кабінетом Міністрів України Державна стратегія управління лісами до 2035 року стала визначною подією для всієї лісової галузі [5]. Схвалена стратегія – це перший в Україні стратегічний документ лісової галузі, у якому питання довкілля та біорізноманіття рівноправно враховано разом із лісогосподарською складовою.

У Стратегії, що прийнята задекларовано [5]:

1. Охорона пралісів, квазіпралісів та природних лісів.

2. Закріплення поняття Смарагдової мережі.

3. Невтручання в природні процеси в об’єктах природно-заповідного фонду (ПЗФ) визнано одним із варіантів їхнього управління.

4. Зміна підходів до ведення рубок у лісах.

5. Застосування ландшафтного підходу.  

6. Підкреслена кліматична роль лісів.

Окремо варто зазначити, що стратегія передбачає не менш важливі управлінські зміни, а саме:

- розділення управлінських функцій Державного агентства лісових ресурсів України для уникнення конфлікту інтересів;

- увага на прозорості та залучення громадськості.

Для контролю за виконанням стратегічних рішень є низка задекларованих індикаторів [5]. Головними серед сформованого переліку на нашу думку є такі: 

Ключовими індикаторами стратегії є:

1. Збільшення лісистості території країни до 18 % .

2. Збільшення загального запасу лісів України до 2.5 млрд м3.

3. Збільшення рівня емісії/поглинання вуглекислого газу лісами України в 2035 році до 75,6 млн тон СO2-еквіваленту/рік.

4. Збільшення продуктивності та стійкості лісів.

5. Зменшення річної площі лісових пожеж особливо великого розміру в Україні.

7. Забезпечення системи відео спостереження для виявлення лісових пожеж на ранній стадії на 100%.

8. Нове будівництво та ремонт 7,5 тис. км. лісових доріг.

9. Оновлення парку протипожежної техніки на 100% та відновлення авіа патрулювання лісів.

10. Створення трьох лісонасінєвих заводів з вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою.

11. Запровадження системи моніторингу лісового біорізноманіття як складової загальнодержавної системи моніторингу довкілля.

12. Запровадження прозорих правил торгівлі деревиною.

13. Створення та функціонування єдиної Інтернет платформи, на якій зібрані всі ІТ рішення стосовно лісового господарства, включно з публічно доступною повною базою даних усіх аспектів діяльності лісового господарства.

Для розв’язання актуальних проблем, пов'язаними з реалізацією стратегії інноваційних підходів до комплексного використання лісових ресурсів, пропонується реалізувати такі завдання:

Ефективне управління лісами: побудова збалансованої системи правовідносин між суб’єктами лісового господарства з урахуванням попередження можливого конфлікту інтересів. 

Забезпечення екологічної стійкості: основна мета забезпечення можливості лісовому господарству швидко і ефективно реагування на виклики, які виникають.

Забезпечення вагомого внеску лісів в розвиток економіки: ліси – основа лісового сектору економіки і чинник розвитку сільських територій та територіальних громад. Ефективність здійснення заходів з ведення лісового господарства є основною рушійної силою отримання доданої вартості у лісовому господарстві.

Популяризація використання лісів для туризму та рекреації: створення умов для залучення коштів бізнесу в розвиток туристичної інфраструктури в лісовій галузі є основною метою пропонованих змін. Вся суспільно важлива інформація про ліси незалежно від форми власності лісів повинна бути у відкритому доступі. Відкритість до громадськості і прозорість рішень є пріоритетними задачами.

Дослідження та освіта: основна мета якісна підготовка працівників для лісової галузі. Система наукових установ і підприємств, які займаються дослідженням в лісовій галузі потребують оновлення. Пріоритетним є розроблення комплексу заходів покращення екологічної освіти населення, щодо організації лісогосподарської діяльності та стосовно цінності лісів загалом, як живої екосистеми. 

Отже, за результатами виконаної роботи можна сформулювати такі висновки:

- удосконалення потребують концептуальні засади стратегії розвитку лісового господарства з огляду на сталість, соціальну відповідальність та економічну ефективність;

- реформування передбачає безпосереднє залучення громадськості у процес управління лісовими ресурсами, що сприяє більшій прозорості, врахуванню різноманітних інтересів та підвищенню легітимності прийнятих рішень;

- встановлено, що питання реформування лісового сектору України на інноваційних засадах є особливо актуальним, зважаючи на забезпечення сталого та екологічно безпечного використання лісових ресурсів;

- виявлено, що однією з ключових проблем, яка стоїть на заваді вирішення численних викликів у лісовому господарстві, є наявний конфлікт інтересів всередині Державного агентства лісових ресурсів України, яке поєднує одразу регуляторну, управлінську, та контролюючу функції;

- прийняті управлінські рішення щодо стратегії розвитку лісового господарства на інноваційній основі повинні бути достатньо гнучкими до проблем національного сьогодення, що пов’язані з військовою агресією російською федерацією в Україні. 

Література:

1. Синякевич І.М., Дейнека А.М., Соловій І.П. Лісова політика: підручник. Київ: Знання, 2013. – 323 с.

2. Дейнека А.М. Методологічні особливості удосконалення стратегічного управління лісовим сектором // Електронний журнал «Ефективна економіка», 2009. №2. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=28

3. Головко А. А. Розмежування господарських і контрольних функцій у сфері державного управління природокористуванням в Україні / А. А. Головко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.12. - С. 208-213. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2012_22.

4. Державне агентство лісових ресурсів України: Загальна характеристика лісів України.  URL: https://forest.gov.ua/napryamki-diyalnosti/lisi-ukrayini/zagalna-harakteristika-lisiv-ukrayini

5. Державна стратегія управління лісами України до 2035 року. URL: https://tlu.kiev.ua/uploads/media/Proekt_Strategii___2035_07.10.20__1_.pdf



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення