ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2011

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

15.02.2024 12:44

[2. Экономические науки]

Автор: Вороний Ігор Володимирович, кандидат економічних наук, доцент, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.Гжицького, м. Львів



Економічну безпеку варто розглядати як одну з найважливіших складових національної безпеки держави. В найзагальнішому розумінні вона показує захищеність національно-державних інтересів у сфері економіки.

В літературних джерелах з державного управління економікою економічна безпека найчастіше трактується як такий стан економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз та здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства та держави [4, с.8]. Тобто для досягнення економічної безпеки важливою умовою є збалансованість економіки та її стійкість до загроз всередині та ззовні країни, що повинно забезпечити сталий та ефективний розвиток економіки та соціальної сфери [2, с.29].

Разом з тим, поняття економічної безпеки можна розділити на велику кількість складових, тобто чинників, під впливом яких ця безпека формується. З початком військової агресії з боку держави-сусіда в лютому 2022 року ця класифікація зазнала певних змін і разом з тим змінилась вагомість кожного з попередньо відомих чинників. Тому спробуємо дещо змінити цю класифікацію з врахуванням сучасних умов. На нашу думку, класифікація факторів, що мають істотний вплив на формування рівня економічної безпеки аграрних підприємств повинна виглядати наступним чином.

1. Чинник війни. Безумовно, найважливіший та найбільш вагомий на теперішній час. Від того, де розташоване підприємство стосовно зони бойових дій, у величезній мірі залежать перспективи здійснення ним виробничої діяльності, що визначальною мірою впливає на рівень його економічної безпеки. Підприємства, які знаходяться безпосередньо на території, де ведуться бойові дії, не ведуть жодних господарських операцій взагалі. Підприємства, які розташовані неподалік цієї зони, ведуть дуже обмежено, зважаючи на можливість обстрілів та велику площу замінованих територій. Діяльність господарств, розташованих далеко від зони бойових дій ускладнена тим, що порушено логістичні ланцюги постачання ресурсів, необхідних для виробництва, та канали збуту та реалізації виробленої продукції. Цей чинник є найбільш вагомим важелем впливу на рівень економічної безпеки і, на нашу думку, оцінюється в не менше 80 % впливу усіх інших факторів. Усі інші чинники формуються під його впливом.

2. Чинник фінансової безпеки. З настанням війни економіка держави катастрофічно ослабла. Фінансова допомога з боку держав-партнерів дає змогу мінімально підтримувати життєдіяльність країни власне у фінансовому плані. Девальвація гривні, нестабільність курсових різниць, ускладнена робота банківського сектору економіки не сприяють зміцненню економічної безпеки держави та підприємств на її території. Зважаючи на тривалість виробничого процесу у сільському господарстві, його фінансову затратність та залежність від зовнішнього кредитування, вважаємо цей чинник другим за важливістю на теперішній момент.

3. Чинник інформаційної безпеки. Останнім часом, навіть у період, який передував початку безпосередніх військових дій, наша країна знаходилась у стані гібридної війни з державою-сусідом. З боку ворога здійснювались та продовжують здійснюватись постійні інформаційні атаки хакерського спрямування. Захищеність інформаційної системи наших підприємств є важливим чинником формування їх економічної безпеки.

4. Чинник енергетичної безпеки. Ця складова економічної безпеки також має величезне значення. Зростання цін на енергоресурси чинить серйозний тиск на подорожчання виробничих процесів в сільському господарстві, оскільки аграрне виробництво є досить енерговитратною галуззю. Також суттєвий негативний вплив відіграють постійні атаки ворога на об'єкти енергетичної інфраструктури. Звісно, що така ситуація суттєво впливає на підвищення собівартості продукції і відповідно чинить негативний вплив на рівень економічної безпеки.

5. Чинник науково-технічної безпеки. Виробництво сільськогосподарської продукції в значній мірі залежить від використання новітніх прогресивних агротехнологій та застосування відповідного набору сільськогосподарської техніки та машин. Останнім часом цей чинник набув достатньо широкого розвитку, однак його використання потребує певних витрат фінансів, що під час війни не зажди легко зробити. 

6. Чинник інвестиційно-інноваційного характеру. Загальновідомо, що до початку воєнних дій багато сільськогосподарських підприємств України залучали значний за обсягами розмір закордонних інвестицій. З настанням війни цей процес неймовірно ускладнився, а на Сході України навпаки, багато технічних засобів, в які в останні роки були інвестовані величезні гроші, просто викрадались ворогом та вивозились на територію держави-агресора.

7. Чинник екологічної безпеки. Став абсолютно найактуальнішим після підриву ворогом дамби Каховської ГЕС, тісно переплівшись з чинником війни. Це злодіяння завдало непоправних екологічних втрат виробникам сільськогосподарської продукції Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської  та частково Миколаївської областей. Підприємства цього регіону ще на протязі мінімум десяти років не зможуть займатись на тих землях аграрним виробництвом. Це небувала за обсягами екологічна катастрофа, яка чинить вирішальний вплив на рівень економічної безпеки сільськогосподарських виробників регіону.

8. Чинник демографічної безпеки. Після початку війни Україну покинула найбільша за часи незалежності кількість працездатного населення. Різко постало питання нестачі трудового потенціалу та недостатнього наповнення державного бюджету за рахунок податку на доходи фізичних осіб власне через те, що значна частина працездатного населення покинула межі країни. Це ще один чинник негативного впливу на рівень економічної безпеки.

В довоєнний період значні суми бюджетних коштів та іноземних інвестицій витрачались на підтримку аграрного сектору економіки. Проведення земельної реформи сприяло формуванню досить складної структури українського аграрного сектору, в результаті чого великий аграрний бізнес конкурує з селянськими господарствами фермерського типу та дрібнотоварними сімейними господарствами. З початком повномасштабної війни поряд з проблемами значних руйнувань та заподіяння непоправної шкоди аграрній економіці серйозно загострилась боротьба за ресурси та державну підтримку між великими агрокорпораціями та дрібними селянськими господарствами. 

До початку повномасштабної війни аграрний сектор економіки України відзначався стабільними темпами зростання (5-6 % щороку), його частка у внутрішньому валовому продукті за даними 2021 року складала близько 11 %, у сільському господарстві було зайнято близько 17 % працездатного населення. В той же час існував певний паритет між великим індустріальним аграрним бізнесом та фермерськими господарствами у володінні земельними ресурсами та часткою у внутрішньому валовому продукті сільськогосподарської продукції. Невелика перевага була на боці великого аграрного бізнесу, який обробляв 53,4 % орних земель та забезпечував 54,5 % валового внутрішньо сільськогосподарського виробництва. Підприємства великого бізнесу (холдинги, корпорації тощо) зорієнтовані здебільшого на виробництво зернових та олійних культур на експорт. В той же час сімейні ферми та особисті селянські господарства займались виробництвом усього спектру сільськогосподарської продукції, зокрема і овочів, картоплі, фруктів, м'яса та молока, і були зорієнтовані на особисте споживання та реалізацію на внутрішніх ринках. 

Тобто, в найзагальнішому розумінні, великий аграрний бізнес в більшій мірі сприяв зміцненню економічної безпеки держави та наповненню державного бюджету, а діяльність малого дрібнотоварного бізнесу здебільшого була направлена на досягнення продовольчої безпеки громадян. В той же час спостерігався значний диспаритет у державній підтримці цих груп виробників аграрної продукції. Незважаючи на декларування з боку держави різних виробників аграрної продукції, близько 70 % державних дотацій та субсидій отримували представники великого аграрного бізнесу, що дало їм змогу стати монополістом у формуванні вартості агропромислової продукції та цін на неї.

З початком повномасштабної війни аграрний бізнес зазнав катастрофічних втрат та збитків, поставивши під загрозу продовольчу безпеку України та багатьох держав світу. Постійні обстріли та бомбардування сільських територій в східних та південних областях, мінування та спалювання значних територій орних земель, тривала блокада морських портів, підрив дамби Каховської ГЕС в значній мірі ускладнили діяльність сільськогосподарських підприємств України та підірвали їх економічну безпеку. Однак, варто зазначити, що найбільших труднощів та збитків зазнали власне представники великого аграрного бізнесу, в той же час, коли дрібнотоварні фермерські та особисті селянські господарства виявились більш мобільними та швидше пристосувались до екстремальних умов, продовжуючи забезпечувати продуктами харчування армію та населення країни.

Значне ускладнення умов діяльності виробників аграрної продукції в Україні, спричинене масштабними військовими діями на значній її території, посилило увагу державних інституцій та численних закордонних партнерів до відновлення сталого розвитку аграрної економіки в післявоєнний період. Проте, на думку представників громадянського суспільства, усі заходи щодо фінансування цих процесів, будуть зорієнтовані на великий аграрний бізнес, зорієнтований на експорт продукції. В той же час підтримка дрібнотоварного фермерського та сімейного аграрного виробництва буде мінімальною. 

Велику роль у виправленні цього дисбалансу може відіграти прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу. У такому випадку державні інституції в Україні, відповідальні за розвиток аграрного сектору економіки, змушені будуть переглянути правила розвитку сільського господарства та сільських територій та привести їх у відповідність до Спільної аграрної політики Європейського Союзу. Це може спричинити збільшення інвестицій у комерціалізацію дрібних сімейних ферм та особистих господарств населення та відповідне зменшення державного фінансування експорто-орієнтованого великого аграрного бізнесу. Домінуюча роль Туреччини у встановленні цін на українське зерно після розблокування чорноморських портів та блокування з боку держав-сусідів західного кордону є важливою передумовою для негайного перегляду українською владою програмних положень розвитку аграрного сектору економіки в найближчій перспективі.

Література

1. Гарькава В.Ф. Економічна безпека регіонів України. Економіка України. 2022. № 2. С. 37-49.

2. Єрмошенко М.М., Горячова К.С., Ашуєв А.М. Економічні та організаційні засади фінансової безпеки підприємства: препринт наукової доповіді. Київ: Національна академія управління. 2005. 78 С.

3. Тульчинська С. О., Солосіч О. С. Концептуальні засади забезпечення економічної безпеки підприємництва в умовах воєнного стану. Науковий погляд: економіка та управління. 2022. № 3 (79). С. 97–102.

4. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. Київ: НІСД. 1997. 144 С.

5. Шпикуляк О.Г., Пугачов М.І., Грищенко О.Ю., Ксенофонтова К.Ю. Економічні тенденції розвитку аграрного підприємництва в сучасних умовах: аспекти воєнного часу. Modern Economics. 2023. № 41(2023). С. 170-178. DOI: https://doi.org/10.31521/modecon.V41(2023)-24.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення